Ільін Борис Федорович [р. 8(21) .4. 1901, Саратов], російський радянський актор, народний артист СРСР (1956). У 1919—20 вчився в театральній школі М-коду. И. Велизарий, потім у Вищих театральних майстернях в Саратові, в 1921—25 був актором Саратовського міського театру. Працював в театрах Одеси, Куйбишева, Баку, Харкова і ін. З 1936 — в трупі Свердловського драматичного театру. Перші значні ролі актора — Урієль Акоста («Урієль Акоста» Гуцкова), Чацкий («Лихо з розуму» Грібоєдова) і ін. — визначили героїко-романтічній напрям його творчості. Особливо яскраво це розкрилося в радянській драматургії, де І. створив образи активних, цілеспрямованих, талановитих людей. Кращі ролі: Платон, Огнев («Платон Кречет», «Фронт» Корнейчука), Годун («Розлом» Лавренева), Мурашок («Переможці» Чирськова). І. створив образ В. И. Ленина у спектаклі «Кремлівські куранти» Погодіна і образ Я. М. Свердлова в спектаклі «Більшовик» Деля. Значні ролі в російській і зарубіжній класичній драматургії: Войніцкий («Дядько Ваня» Чехова), Протасов («Живий труп» Л. Н. Толстого), князь Волковський («Принижені і ображені» по Достоєвському), Дон Сезар де Базан («Рюї Блаз» Гюго), Сирано де Бержерак («Сирано де Бержерак» Ростана), Яропегов («Сомів та інші» Горького).
Літ.: Панфілов А., Свердловський драматичний театр, Свердловськ, 1957; Морозова Н. Н., Розповідь про актора. [Борис Ільін], М., 1968.
