Ільінський Григорій Андрійович [11(23) .3.1876—1937], радянський філолог-славіст, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1921). Народився в Петербурзі. Професор Ніжинського (з 1909), Юрьевського (Тартуського) (з 1916), Саратовського (з 1920), Московського (з 1927) університетів. Фахівець в області порівняльної граматики слов'янських мов і праслов'янської мови. Досліджував і видав пам'ятники слов'янської писемності («Грамоти болгарських царів» 1911; «Слепченський апостол XII століття», 1911). Займався походженням і історією слов'янської писемності («Досвід систематичної бібліографії» Кирілло-Мефодієвськой, 1934). І. опублікував етимологічні етюди, багато хто з яких унікальний. Член Болгарською АН(Академія наук) (1929) і Польською АН(Академія наук) (1930).
Соч.: Праслов'янська граматика, Ніжин, 1916; Погляд на загальний хід вивчення праслов'янської мови, «Питання мовознавства», 1962 № 5.
Літ.: Шахматов А. А., Р. А. Ільінський, Праслов'янська граматика. [Рец.], «Питання мовознавства», 1962 № 6; Трубачев О. Н., Етимологічний словник Р. А. Ільінського, там же, 1957 №6; Журавльов Ст До., Р. А. Ільінський, М., 1962 (є бібл.).
