Ізяславль, староруське місто на східному кордоні Волинської землі, зруйнований (за свідченням Іпатьевськой літопису) монголо-татарамі в 1241. Виник, ймовірно, в 2-ій половині 12 ст Залишками І., мабуть, є городище на околиці с. Городище Шепетовського району Хмельницької області УРСР. Воно майже повністю досліджене М. К. Каргером в 1957—63. На території детінца і посаду городища, захищеного трьома лініями валів і ровів, відкриті залишки згорілих глинобитних жител і господарських споруд, під розвалинами яких збереглася безліч з.-х.(сільськогосподарський) і ремісничих знарядь, запаси обгорілого зерна, різні вироби з дерева, кістки, каменя, скла, заліза, бронзи і срібла. На всій площі городища лежали тисячі скелетів загиблих людей, розкидана безліч предметів озброєння. Після 1241 місто не було відновлено. Сучасний Ізяслав виник на новому місці (на р. Горині), мабуть, в середині або 2-ій половині 13 ст
Літ.: Каргер М. До., Староруське місто Ізяславль в світлі археологічних досліджень (1957—61), в кн.: Тези доповідей на засіданнях, присвячених підсумкам польових досліджень 1961 р., М., 1962.
