Ійеш (Illyés) Дьюла (р. 2.11.1902, с. Рацегреш), угорський поет. Син коваля. Після поразки Угорської радянської республіки 1919 жив в Парижі (до 1926). Вчився в Сорбонне. У реалістичних віршах перших збірок — «Важка земля» (1928), «Скошені ряди» (1930), в поемі «Три старий» (1931) І. виразив свою вірність рідному народові. У поемі «Говорю про героїв» (1935), в збірці «Під леткими небесами» (1935) посилюються викривальні ноти. Учасник 1-го з'їзду ради письменників (1934), І. опублікував книгу «Росія» (1935). У романі «Люди пушти» (1936) співчутливо змальовано життя селян-бідняків. Автор книги «Петефі» (1936). У збірках віршів І. «Порядок серед руїн» (1937), «Невірне майбутнє» (1938), «Дивлячись впритул» (1947) з критичними, гуманістичними тенденціями є сусідами гіркі фаталістічеськие ноти. Після звільнення Угорщини (1945) поезія І. приймає оптимістичне забарвлення. Його сценарій про Петефі і Ю. Беме — польському революціонерові, учаснику національно-визвольної боротьби угорського народу в 1848—49, — «Двоє чоловіків» (1950) і драму «Прімер Озори» (1952) про боротьбу народного ополчення з австрійськими арміями в 1848 відмічено премією Кошута. У 50-х рр. І. пережила ідейна криза, яка здолала, звернувшись до трудового життя і мудрості народу (збірка «Нові вірші», 1961, і ін.).
Соч.: Összes verse, 1—3 köt., Bdpst, 1947; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Рукостискання, Предісл. Д. Самойлова, М., 1969; Обід в замку, «Іноземна література», 1971 № 9.
Літ.: A magyar irodalom története, 6 köt., Bdpst, 1966.
