Ізник
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ізник

Ізник (Iznik), населений пункт на З.-З.(північний захід) Туреччині, у вілайєті Бурса, поблизу східного берега озера Ізник. Близько 8 тис. жителів. Місто засноване в 4 ст до н.е.(наша ера) македонським царем Антигоном I (правив в 306—301 до н.е.(наша ера)) і названий Антігонієй. Діадох Лісимах перейменував місто в Нікею (греч. Nikaia). У 1 ст до н.е. перейшов до Риму. З кінця 4 ст н.е.(наша ера) до почала 13 ст — найбільший торгівельно-ремісничий і культурний центр Візантії. У 325 і 787 в Нікеї проходілі Уселенські собори . Під час арабо-візантійських воєн 7—10 вв.(століття) місто двічі безуспішно облягали араби. У 1081 був захоплений сельджукамі і до 1097 був столицею сельджукського Конійського султанату . У 1097 під час 1-го хрестового походу повернений Візантії. У 1204—1261 І. — столиця Нікейської імперії. У 14 ст завойований туркамі-османамі (з того часу називається І.) і став першою резиденцією султана Орхана (правив в 1324—59/60 або 1362). З середини 17 ст почався занепад І.; населення його до середини 18 ст скоротилося з 10 000 до 1500 чіл.

загрузка...

  Збереглися залишки споруд еллінізму (театру, міських стенів з перебудовами середньовічного періоду). Серед візантійських споруд відомі церкви першого Пречистого (7 і 10 вв.(століття), мозаїки 7—9 і 11 вв.(століття); не збереглася) і св. Софії (8 ст, розписи 13 ст). У числі турецьких пам'ятників — мечеті (Ешиль-джамі, тобто «Зелена мечеть», 1379—93; Кут-беддіна-паші, 14 ст), імарет Нілуфер-Хатун (1389), медресе Сулеймана-паші [1336(?)], мавзолей Хайраддіна-паші (1379).

  Літ.: Otto-dorn До., Das islamische lznik. Ст, 1941.

Ізник. Імарет Нілуфер-Хатун. 1389.