Ідіома (від греч.(грецький) idíоma — особливість, своєрідність), поєднання мовних одиниць, значення якого не збігається із значенням складових його елементів. Ця невідповідність може бути наслідком зміни значення елементів у складі цілого.
Розрізняють внутрішньоязикові і міжмовні І. Последніє характеризуються неможливістю «буквального», переведення. Лексична І. — сковане поєднання слів (різновид одиниць фразеологізмів), що характеризується злитою значення, яке не може бути виведене з лексичних складових; вона володіє функціональними ознаками слова як номінатівной одиниці мови і відтворюється як «готова» одиниця мови («собаку з'їсти», «стрімголов», «п'ята Ахіллеса», «під мухою»). Поняття «Лексична І.» відображає результат поширеного, хоча і нерегулярного процесу утворення цілісних знакових структур за рахунок злиття означаємих два або більш словесних знаків при збереженні формальної окремості тих, що їх означають (див. Фразеологія ).
Літ.: Винограду Ст Ст, Про основних типів одиниць фразеологізмів в російській мові, в кн.: А. А. Шахматов. 1864—1920. Збірка статей і матеріалів, М. — Л., 1947; Бар-Хиллел І., Ідіоми, в кн.: Машинне переведення, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1957; Мельчук І. А., Про терміни «стійкість» і «ідіоматічность», «Питання мовознавства», 1960 № 4; Моськальськая О. І., Граматичні ідіоматізми і синтагміка, «Іноземні мови у вищій школі», 1962, ст 1; Hockett Ch., Idiom formation, в збірці: For R. Jakobson. Essays on the occasion of his sixtieth birthday, The Hague, 1956.
