Івашкевіч (Iwaszkiewicz) Ярослав (р. 20.2.1894, село Кальник, нині Вінницької області), польський письменник. У 1912—1918 вчився на юридичному факультеті Київського університету і в консерваторії. З 1918 — у Варшаві. Дебютував як поет в 1915. Поезії І. 20—30-х рр. властиві споглядальність, камерність, прозі — казково-екзотичний колорит (повість «Зенобія Пальмура», 1920, і ін.). В той же час романам «Луна сходить» (1925), «Змова чоловіків» (1930) і особливо новелам, а також історичному роману «Червоні щити» (1934) більше властиве реалістичне бачення світу. У роки війни з фашизмом прискорився розвиток творчості І. по шляху реалізму (книга розповідей «Старий цегельний завод», опублікована в 1946, і ін.). Для творів І. після 1945 характерне гуманістичне затвердження життя. Поезія його збагатилася політичними і цивільними мотивами. І. — автор багатьох повістей, розповідей і віршів, а також п'єс спогадів, монографій про Ф. Шопене, І. С. Бахе. Широку популярність здобув роман І. «Хвала і слава» (тт. 1—3, 1956—62, русявий.(російський) пер.(переведення) 1965), що відтворює історію Польщі 20 ст Виступав як перекладач В. Шекспіра, Х. До. Андерсена, До. Гольдоні, Л. Н. Толстого, А. П. Чехова, П. Неруди і ін. Голова Союзу письменників ПНР(Польська Народна Республіка) (1945—49 і з 1959), редактор журналу «Твурчосьц» («Twórczošć») (з 1955). Державна премія ПНР(Польська Народна Республіка) (1952, 1954, 1963). Лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення світу між народами» (1970).
Соч.: Dzieła, t. 1—10, Warsz., 1958—59; Ksiązka moich wspomnien, 2 wyd., Kr., [1968]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Розповіді, М., 1938; Шопен, М., 1963: Ізбр. проїзв.(твір), вступ. ст. До. Паустовського, М., 1964.
Літ.: Матушевський Р., Письменник Народної Польщі, «Іноземна література», 1964 № 2; Rogoziński J., J. lwaszkiewicz, Warsz., 1968; Przybylski R., Eros i Tanatos. Proza J. lwaszkiewicza 1916—1938, Warsz., 1970.
