Іванов Яніс Андрійович [р. 26.9(9.10) .1906, Прейлі], радянський композитор, народний артист СРСР (1965). У 1931 закінчив Латвійську консерваторію (клас композиції Я. Вітола, фортепіано — Н. Дауге, диригування — Р. Шнефогта). У 1931—1961 працював на радіо, з 1945 художній керівник музичного мовлення Латвійській РСР. У 30-і рр. писав програмні твори, багато з яких про батьківщину — сюїта «Латгальськие озера» (1935) симфонічні картини «Піднебесна гора» (1938), «Веселка» (1938) і ін. Кращі симфонічні твори — «Атлантида» (1941), «Латгальськая симфонія» (1949; Державна премія СРСР, 1950). Серед інших вигадувань 14 симфоній (1933—71), симфонічна сюїта (1935), симфонічна поема (1957) і др.; концерти, квартети, фортепіанні п'єси і ін. Музична мова симфонічних творів характеризується лірико-драматичною образністю, розспівом, незрідка опорою на натуральні лади, властиві латиській народній пісні. Творчість І. еволюціонує до більшої ускладненості гармонійного стилю. З 1944 викладач Латвійської консерваторії по класу композиції (з 1955 професор). Депутат Верховної Ради СРСР 3—4-го скликань. Державна премія Латвійської РСР (1959, 1970). Нагороджений 2 орденами.
Літ.: Грюнфельд Н., Яніс Іванов, М., 1959; Berzina V., Dzives simfonija Jana Ivanova dailrades celš, Riga, 1964.
