Іванов Семен Павлович [р. 18(31) .8.1907, село Порічний, нині Смоленського району Смоленської області], радянський воєначальник, генерал армії (1968), Герою Радянського Союза (8.9.1945). Член КПРС з 1929. Народився в сім'ї селянина. У 1926 добровільно вступив в Червону Армію. Закінчив Московську піхотну школу (1929) і Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1939). З січня 1940 начальник штабу стрілецького корпусу, брав участь в радянсько-фінляндській війні. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 був начальником оперативного відділу 13-ої армії (червень — грудень 1941), начальником штабу 38-й, 1-ою танковою і 1-ою гвардійською армій Південно-західного і Донського фронтів (грудень 1941 — жовтень 1942), начальником оперативного відділу і начальником штабу Південно-західного фронту (жовтень 1942 — травень 1943), Воронежського і 1-го Українського (травень — листопад 1943), Закавказького (листопад 1943 — жовтень 1944) і 3-го Українського (жовтень 1944 — травень 1945) фронтів. У 1945 брав участь у війні з Японією, був начальником штабу Далекосхідного напряму. Після війни начальник штабу ряду військових округів і Групи радянських військ в Германії, заступник начальника Генштабу Озброєних Сил СРСР. У 1964—68 командував військами Сибірського військового округу, з квітня 1968 начальник Військової академії Генштабу ім. До. Е. Ворошилова. Депутат Верховної Ради СРСР 7-го скликання. Нагороджений 3 орденами Леніна, 6 орденами Червоного Прапору, орденами Суворова 1-ій мірі, Кутузова 1-ої міри, Трудового Червоного Прапора і Червоної Зірки, 6 іноземними орденами, а також медалями.
