Євродолари
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Євродолари

Євродолари (європейські долари), тимчасово вільні засоби в доларах США, поміщені організаціями і особами капіталістичних країн в європейських банках і використовувані цими банками для надання кредитів. Об'єм ринку Е. виріс з 1 млрд. дол.(долар) на кінець 1959 до 50 млрд. дол.(долар) на кінець 1971 (за даними Банку міжнародних розрахунків, Базель). Швидке розширення ринку Е. пояснюється вигідністю приміщення засобів в доларах в європейських банках (у США ставки по вкладах в банки обмежені), а також зацікавленістю капіталістичних банків і фірм, і в першу чергу міжнародних монополістичних об'єднань, в ринку капіталів, вільному від контролю своїх урядів і центральних банків. Ринок Е. складається з декількох сотень банків-посередників, велика частина яких знаходиться в Лондоні. У 1971 число іноземних банків в Лондоні, що брали активну участь в операціях ринку Е., перевищувало 200. У 60-і рр. 20 ст в Європі відкрилося багато відділень банків США для участі в операціях ринку Е. Кредіти на ринку Е. головним чином короткострокові (строком від 1 до 6 міс.). З 1965—68 стали надаватися і довгострокові кредити (від 3 до 8 років). Засоби на ринок Е. поступають з 40—50 країн. У 1968 у відсотках до загальної суми депозитів з Швейцарії поступило близько 17, Італії — 10, Великобританії — 9, Франції — 7, з останніх європейських країн — 18, США — 8, країн Близького Сходу — 8, Латинської Америки — 6 і з інших країн, включаючи Канаду, — 17. По використанню засобів ринку Е. на 1-м-коді місці стояли США (більше 30%), потім Великобританія (14%). Ринок Е., що спирається на мобільний банківський кредит, перетворився на важливу частину міжнародної валютної системи. Він використовується капіталістичними державами як джерело засобів для тимчасового покриття дефіциту платіжних балансів і поповнення національних грошових ринків, як сфера прибуткового вкладення засобів для країн з активними платіжними балансами. В кінці 60-х і початку 70-х рр. величезне зростання ринку Е. підсилив інфляцію в Європі і з'явився одній з головних причин загострення валютного крізіза і девальвації долара (грудень 1971).

  Е. Д. Золотаренко.