«Холодна війна», термін, що набув широкого поширення після 2-ої світової війни 1939—45, для позначення політики реакційних і агресивних кругів Заходу відносно Радянського Союзу і ін. соціалістичних країн, а також народів, що борються за національну незалежність, світ, демократію і соціалізм. Політика «Х. в.», направлена на загострення і збереження стану міжнародної напруженості, на створення і підтримку небезпеки виникнення «гарячої війни» («балансування на межі війни»), має на меті виправдати нестримну гонку озброєнь, збільшення військових витрат, посилення реакції і переслідування прогресивних сил в капіталістичних країнах. Політика «Х. в.» була відкрито проголошена в програмній мові У. Черчилля 5 березня 1946 (у м. Фултон, США), в якій він призвав до створення англо-американського союзу для боротьби з «світовим комунізмом на чолі з Радянською Росією». У арсеналі методів і форм «Х. у.»: утворення системи військово-політичних союзів (НАТО і ін.) і створення широкої мережі військових баз; форсування гонки озброєнь, включаючи ядерне і ін. види зброї масового знищення; використання сили, погрози силоміць або накопичення озброєнь як засоби дії на політику інших держав («атомна дипломатія», «політика з позиції сили»); вживання засобів економічного тиску (дискримінація в торгівлі і ін.); активізація і розширення підривної діяльності розвідувальних служб; заохочення путчів і державних переворотів; антикомуністична пропаганда і ідеологічні диверсії («психологічна війна»); перешкода встановленню і здійсненню політичних, економічних і культурних зв'язків між державами.
Радянський Союз і ін. країни соціалістичної співдружності прикладали зусилля для ліквідації «Х. в.» і нормалізації міжнародного стану. Під впливом корінного зміни співвідношення сил на світовій арені на користь світу і соціалізму, що з'явився результатом раніше всього зростання могутності СРСР і всієї соціалістичної співдружності, на початок 70-х рр. став можливим поворот у бік розрядки міжнародної напруженості. У 1-ій половині 70-х рр. успіхами політики розрядки з'явилися ряд угод, увязнених між СРСР і США, створення системи договорів і угод, що визнають недоторканними післявоєнні кордони в Європі, підписання Завершального акту Наради по безпеці і співпраці в Європі і ін. документів, що знаменують собою крах «Х. ст». СРСР і ін. країни соціалістичної співдружності борються за припинення будь-яких проявів «Х. в.», за поглиблення процесів розрядки, додання їй необоротного характеру, щоб створити умови для кардинального вирішення проблем світу і безпеки народів.
