«Скажені» («Enragés»), прізвисько, дане представникам найбільш лівого політичного перебігу Великої французької революції, ідеологам міського плебейства (Ж. Ру, Т. Леклерк, Ж. Варле і ін.). «Би.» навесні — восени 1793 разом з іншими народними агітаторами, керівниками паризьких секцій, зайняли авангардні позиції в русі за введення революційного терору і втручання революційної держави в соціально-економічних стосунки на користь народних мас, добиваючись раніше всього припинення спекуляції і забезпечення міських низів хлібом і іншими предметами першої необхідності. «Б.» активно брали участь в організації повстання 31 травня — 2 червня 1793, яке покінчило з пануванням жирондистів . Прихід до влади якобінців не задовольнив «Би.», що вимагали прийняття негайних заходів для поліпшення положення низів. «Би.» піддали різкій критиці якобінськую конституцію 1793, наполягаючи на включенні в неї статей, що обмежують приватну власність, статей, караючих смертю за спекуляцію. «Свобода — порожня примара, коли один клас людей може безкарно пригноблювати і морити голодом інший», — говорив Ру, підкреслюючи незадоволення мас завоюванням лише політичної демократії. Виступ паризьких низів 4—5 вересня 1793, в підготовці якого певну роль зіграла пропаганда Ру, Леклерка і ін. народних агітаторів, привело до задоволення основних вимог народних мас (встановленню твердих цін на предмети першої необхідності і введенню революционного терору), що заклало основу революційно-демократичної диктатури. Буржуазна обмеженість якобінської диктатури привела до розриву союзу «Б.» з якобінцями і боротьбі між ними. Не представляючи організаційно оформленої групи, «Би.» не змогли протистояти якобінцям, що розгромили їх восени 1793. «Би.» належить велика заслуга в затвердженні плебейських методів боротьби, з якими увійшла до історії якобінська диктатура. Антибуржуазні елементи в поглядах і діяльності «Б.» зіграли відому роль у формуванні пролетарської ідеології.
Літ.: Захер Я. М., Рух «скажених», М. 1961; Собуль А., Паризькі санкюлоти під час якобінської диктатури, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1966; Ситін С. Л., Боротьба плебейських мас Парижа... у липні — сент.(вересень) 1793, «Уч. зап.(західний) Ульяновського педінституту», 1956, ст 8; Markov W., Die Freiheiten des Priesters Roux, Ст, 1967; Rose R. Ст, The Enragés: socialists of the French revolution?, Carlton, 1965.
