«Робочі гроші», паперові знаки, які, на думку деяких соціалістів-утопістів і дрібнобуржуазних економістів 19 ст, повинні були безпосередньо виражати робочий час, поміщений в товарах, і повністю замінити металеві гроші. Ідея «Р. д.» була висунута у Великобританії Р. Оуеном, Дж. Гріємо, у Франції — П. Же. Прудоном . На думку Гріючи, в якого концепція «Р. д.» отримала якнайповніше вираження, протиріччя капіталізму викликані нераціональною системою обміну: кількість металевих грошей обмежена і не може збільшуватися відповідно до зростання сукупного обсягу виробництва. Перевлаштування суспільства він пов'язував із заміною металевих грошей «Р. д.»; пропонував заснувати Національний банк, що випускає «Р. д.». Останні, по Грію, вільно обмінюючись на товари за їх вартістю, здатні забезпечити еквівалентний обмін і право трудящих на повний продукт своєї праці.
Неспроможність утопії «Р. д.» полягає перш за все в ігноруванні властивого як простому товарному, так і капіталістичному виробництву протиріччя між приватною і суспільною працею. Прибічники цієї концепції, проектуючи заміну металевих грошей «Р. д.», тим самим пропонували заздалегідь оголосити всяку витрату праці приватного виробника суспільною працею, що несумісно з природою товарного виробництва. Порок утопії «Р. д.» полягав в прагненні організувати планомірний обмін товарів в умовах панування приватної власності і анархії виробництва. У 1832—34 Оуен і його послідовники заснували в Лондоні і ін. містах Великобританії «базари справедливого обміну» для покупки і продажу товарів в обмін на «Р. д.». Незабаром тут скупчилася маса товарів, що не реалізовувалися, внаслідок чого «базари» потерпіли крах.
Літ.: Маркс До., До критики політичної економії, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13; його ж, Убогість філософії, гл.(глав) 1, там же, т. 4.
