«Механісти», термін, що позначав в середині 20-х, — початку 30-х рр. 20 ст групу сов.(радянський) філософів, що стояли на позиціях ототожнення діалектики з сучасною механікою і що створили своєрідну «механістичну» концепцію теорії пізнання, логіки і історичного матеріалізму. Група включала І. І. Ськворцова-степанова, А. До. Тімірязева, Л. І. Аксельрод-ортодокс, Ст М. Сарабьянова, В. А. Петрова і ін. ДО «М-КОДУ.» примикав Н. І. Бухарін претендуючи на керівництво «соціологічною школою». Концепція «М-коду.» була своєрідним відтворенням в марксистській філософії ряду ідей позитивізму, у тому числі заперечення самостійного значення філософії, підміни діалектики теорією «рівноваги», заперечення об'єктивної природи випадковості і так далі Погляди «М-коду.» були піддані критиці на ряду наукових конференцій і диспутів. У 1929 Всесоюзна конференція марксистсько-ленінських наукових установ відзначила, що механіцизм є своєрідною ревізією діалектичного матеріалізму (див. «Природознавство і марксизм», 1929 № 3, с. 211). У постанові ЦК ВКП(б) «Про журнал “Під прапором марксизма”» від 25 січня 1931 механіцизм охарактеризовано як головна небезпека на теоретичних фронті тих років.
На початку 30-х рр. основні представники цієї групи відмовилися від своїх помилкових поглядів і піддали їх критиці.
Літ.: Про журнал «Під прапором марксизму» [З постанови ЦК ВКП(б)], в збірці: Про партійний і радянський друк, М., 1954; Нарський І. С., Суворов Л. Н., Позитивізм і механістична ревізія марксизму, М., 1962.
