«Вічний світ», назва ряду проектів установлення загального миру, що висувалися гуманістами і просвітителями 16, — почала 19 вв.(століття) Із закликом об'єднатися проти війни звернувся в трактаті «Скарги світу» (1518) Еразм Роттердамський . В 17 ст з проектами «В. м.» виступали чеський філософ і педагог Я. А. Коменський, англійський мислитель У. Пенн і ін. У 18 ст широку популярність здобув «Проект вічного світу в Європі» (1713—17) представника ранньої французької освіти Ш. І. Сен-Пьера, що бачив заставу світу в створенні союзу європейських держав, члени якого повинні відмовитися від вживання зброї при вирішенні конфліктів, що виникають між ними. Цей проект піддав критику Ж. Ж. Руссо («Думка про вічний світ», 1761), що показав нездійсненність такого союзу держав в умовах деспотичних буд. І. Кант в трактаті «До вічного світу» (1795) висловив здогадку про об'єктивну закономірність, ведучій в майбутньому до створення союзу народів і до установлення миру; запропонований ним союз держав повинен був забезпечити не лише постійний світ, але і суверенітет кожної держави. У Росії з найбільш всеосяжною програмою «В. м.» виступив просвітитель-демократ В. Ф. Маліновський в соч.(вигадування) «Міркування про світ і війну» (ч. 1—2, 1803).
Публ.: Трактати про вічний світ, М., 1963 (бібл.).
