«Антикомінтернівський пакт», договір, ув'язнений 25 листопада 1936 в Берліні між Німеччиною і Японією, оформив під прапором боротьби проти Комінтерну блок цих держав в цілях боротьби за встановлення світової гегемонії. «А. п.» складався з трьох статей і Додаткового протоколу. У ст. 1-ої сторони взаємно зобов'язалися інформувати один одного про діяльність Комінтерну і в тісній співпраці вести боротьбу проти нього. У ст. 2-ої Німеччина і Японія запрошували інші держави приєднатися до пакту. Ст.(Старий) 3-я встановлювала термін дії пакту — 5 років. Додатковий протокол поряд з іншими моментами зобов'язав сторони приймати строгі заходи проти осіб, які «прямо або побічно усередині країни або за кордоном» діють на користь Комуністичного Інтернаціоналу. Це давало можливість агресивним державам під приводом боротьби проти Комінтерну втручатися у внутрішні справи інших держав. «А. п.» був доповнений спеціальною секретною угодою, ст. 1-я якого передбачала спільні заходи боротьби проти СРСР. 6 листопада 1937 до «А. п.» приєдналася Італія (ще 25 жовтня 1936 Італія уклала з Німеччиною договір про співпрацю, який оформив вісь Берлін—Рім), 24 лютого 1939 — Угорщина і маріонеткова «держава» Маньчжоу-Го, 27 березня 1939 — Іспанія. У 1939—40 «А. п.». був перетворений на відкритий військовий союз Німеччини, Італії і Японії (див. Берлінський пакт 1940 ). 25 листопада 1941 «А. п.» був продовжений на 5 років, тоді ж до нього приєдналися Фінляндія, Хорватія, Данія, Румунія, Словаччина і Болгарія, а також утворене японцями на окупованій ними частині Китаю «уряд» Ван Цзін-вея. Перемога СРСР і інших учасників антифашистської коаліції в 2-ій світовій війні привела до ліквідації «А. п.».
Публ.: Хрестоматія по новітній історії, т. 1, М., 1960, с. 250—53.
