«Алпамиш», народний героїчний епос, що існує у вигляді самостійних оповідей в ряду тюркоязичних народів (у узбеків — «Алпамиш», у казахів і каракалпаків — «Алпамис», горноалтайцев — «Алип-Манаш», в башкир — «Алпамиша і Барсин-хилуу», у казанських татар — казка «Алпамша»), а також .у таджиків. Цикл середньоазіатських епічних оповідей про багатиря Алпамише і його подвиги склався, мабуть, в 14—17 вв.(століття), коли народи Середньої Азії вели боротьбу проти джунгарських правителів — хунтайджі. Всі версії відрізняються сюжетною схожістю, але кожна оповідь дуже самобутньо, забарвлено місцевим колоритом. Найбільш обширний варіант оповіді про Алпамише записаний від узбецького оповідача Фазіла Юлдаш-огли (14 тис. віршів). Композиційно воно ділиться на частини: 1) поїздка Алпамиша за нареченою, змагання його з женихами-суперниками, одруження героїв; 2) похід Алпамиша проти калмикського правителя-насильника Тайчахана, семирічне перебування багатиря в темниці і переможне повернення на батьківщину. Узбецька оповідь «А.» піддалося звичайній для епосу генеалогічній циклізації: був створений особливий дістав (див. Дастан ) про пригоди Ядгара, сина Алпамиша. Основна ідея епосу — боротьба народу за незалежність, затвердження справедливого і мирного життя, високих людських ідеалів.
Тексти: Алип-Манаш, в кн.: Улагашев Н. В., Алтай-Бучай. Ойратський героїч. епос, Новосибірськ, 1941; Алпамис, Нокис, 1957; Алпамиш. Узбецький народний епос, М., 1958; Алпамис-батір. Тексти і переведення, під ред. М. О. Ауезова і Н. С. Смірнової, А.-А., 1961.
Літ.: Алпамиш. Тези доповідей і повідомлень регіональної наради по епосу «Алпамиш», Таш., 1956; Про епос «Алпамиш», Таш., 1959; Жірмунський Ст М., 3аріфов Х. Т., Узбецький народний героїчний епос, М., 1947; Жірмунський Ст М., Оповідь про Алпамише і багатирську казку, М., 1960.
