Неаполітанська пісня (італ. canzone napoletana), популярний в Італії і за її межами жанр побутової і естрадної ліричної пісні. Для Н. п. характерні особлива співучість, пластичність, витонченість мелодії, велика експресивність. Вона виникла в 18 в, і веде походження від сольних форм неаполітанської опери-буфа. Один з перших яскравих зразків — пісня «Я дуже тебе люблю» («Ті voglio bene assai»), приписувана Г. Доніцетті (близько 1835). У числі пізніших популярних Н. п. — «Санта Лючия» Т. Котрау (1850). «Фуникулі-фуникула» Л. Денци (1880), «Повернися в Сорренто» Е. де Куртіса (1902), «Ладзарелла» Д. Модуньо (1957). Прославлені виконавці Н. п. — Дж. Паськуарьелло, Е. Доннарумма (почало 20 ст), Л. Тайолі, К. Вілла і ін.
