повстання Криту 1866—1869, 1896—97, народно-визвольні повстання на Криті проти турецького феодального і національного гніту. Поштовхом до повстання 1866—69 з'явилося введення на Криті податків на тютюн, сіль і вино, закриття декількох грецьких шкіл. Влітку 1866 грецьке населення Криту підняло повстання під гаслом об'єднання Криту з Грецією. Повстанці створили Тимчасовий уряд. Направленій на Крит турецькій армії не удалося відразу подавити повстання. З багатьох країн, понад усе з Греції, на допомогу повстанцям прибували добровольці, посилалася зброя. Конференція європейських держав, скликана в січні 1869 для врегулювання турецько-грецьких розбіжностей, змусила Грецію відмовитися від допомоги повсталим, що прискорило поразку повстання. Новий підйом народно-визвольної боротьби на Криті почався у зв'язку з російсько-турецькою війною 1877—78 (повстання 1878, 1887, 1895). Найбільш значним було повстання 1896—1897. Приводом для нього послужила заміна султаном в березні 1896 губернатора-християнина мусульманином. У горах Криту був створений повстанський комітет, що призвав в травні 1896 грецьке населення острова до озброєної боротьби за об'єднання з Грецією. У листопаді 1896 імперія Османа оголосила «священну війну» крітянам, на допомогу яким в лютому 1897 висадився грецький загін. 17 квітня 1897 імперія оголосила Греції війну, в якій остання потерпіла поразку. До. ст було пригнічено.
