операція Ростово-новочеркасськая 1920, бойові дії радянських військ Південного (командувач А. І. Егоров, члени РВС(Реввоєнрада) І. Ст Сталін, М. М. Лашевіч) і Південно-східного (командуюче Ст І. Шорін, члени РВС(Реввоєнрада) С. І. Гусев, І. Т. Смілга) фронтів проти головних сил білогвардійських військ генерала А. І. Деникіна 6—10 січня під час Громадянської війни 1918—20. Основною метою білих було утримання плацдарму і рр. Ростово-новочеркасського Ростова-на-Дону і Новочеркасська як головних центрів південноросійської контрреволюції, з тим щоб, реорганізувавши і поповнивши білі армії після поразки на Україні і в північні частини Донської області, знов перейти в настання. Підступи до Ростову-на-Дону обороняли Добровольчий корпус і кіннота генерала І. Р. Барбовіча, до Новочеркасську —
3-й Донський корпус. Для нанесення контрударів призначалися ті, що знаходилися в резерві Звідний корпус генерала С. М. Топоркова (терськая і кубанська кіннота) і 4-й Донський корпус генерала До. До. Мамонтова.
Радянські війська наставали: 1-я Кінна (командувач С. М. Будьонний) і 8-я (командуючий Р. Я. Сокільників) армії на Ростов-на-Доні; 9-я армія (командуючий М. До. Льовандовський) на Новочеркасськ уздовж залізниці Вороніж — Ростов-на-Дону. Найбільш наполегливий опір білі чинили в смугах настання 1-ої Кінної і 8-ої армій. У ніч на 7 січня радянські війська зайняли Таганрог, 7 січня війська 9-ої армії звільнили Новочеркасськ, змусивши кінний корпус Мамонтова, всупереч наказу Деникіна, поспішно відійти на південь від Новочеркасська за Дон. У ніч на 9 січня війська 1-ої Кінної і 8-ої армій несподівано для білих увірвалися до Нахічевані і Ростов-на-Дону і після вуличних боїв з частинами Добровольчого корпусу 10 січня опанували ці міста. Перемогу радянських військ під Новочеркасськом і Ростовом-на-Дону В. І. Ленін оцінював як один з найважливіших переломних моментів в ході Громадянської війни в цілому, коли «... військове положення Радянської республіки змінилося самим радикальним чином...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 40, с. 87). Під прямим впливом цієї перемоги Верховна рада Антанти 16 січня 1920 прийняла рішення про зняття економічної блокади з Радянської республіки.
Літ.: Історія громадянської війни в СРСР 1917—1922, т. 4, М., 1959; Агурєєв До. Ст, Розгром білогвардійських військ Деникіна, М., 1961; Деникін А. І., Похід на Москву, М., 1928.
