Бінауральний ефект (від латів.(латинський) bini — пара, два і auris — вухо), здатність людини і тварин визначати, в якому напрямі від них знаходиться звучне тіло, обумовлена наявністю у них 2 звукопріємников — вух. Звук проходіт до вуха, зверненого до джерела, коротша дорога, тому звукові хвилі в обох вушних каналах розрізняються по фазі (часу приходу даної фази) і амплітуді (силі) звукових коливань. Звук різної висоти сприймається по-різному: для низьких звуків (до 1500 коливань в сік ) напрям на звучне тіло визначається найточніше і майже цілком по різниці часу приходу даної фази звукових коливань; для високих звуків, при яких істотну роль грає відмінність в силі звуку в правого і лівого вуха, визначення менш точно. Відмінність фази і інтенсивності сприйманих звуків веде до відмінності імпульсів, що поступають в центральну нервову систему від правого і лівого вуха, що і дає можливість визначати напрям звуку.
Людині з нормальним слухом удається визначати цей напрям в горизонтальній плоскості з точністю до 3°. Розташування джерела звуку по висоті встановлюється менш точно. Точнішому визначенню напряму приходу звуку сприяє зміна положення вушних раковин (у тварин) і голови (у тварин і людини). Б. е. можна підсилити, збільшивши відстань між приймачами що досягається за допомогою звуковловлювачів.
Літ.: Ржевкин С. Н., Слух і мова в світлі сучасних фізичних досліджень, 2 видавництва, М-коди.—Л., 1936; Андрєєв Л. А., Фізіологія органів чуття, М., 1941; Андрєєв Н. Н., Про органи слуху у комах, в кн.: Проблеми фізіологічної акустики, т. 3, М., 1955.
