Епірськоє держава (до 60-х рр. 20 ст в науковій літературі іменувалося Епірським деспотатом), держава на З. Балканського півострова, заснована в 1204 (після розпаду Візантійської імперії під ударами хрестоносців) Михайлом Ангелом Дукой (правив до 1215). Столицею Е. р. стала Арта; його населяли греки, слов'яни, албанці, влахи і ін. Намісники адміністративних областей — зазвичай родичі глави держави — були майже незалежні від центральній владі. У 1224 Феодор Ангел (правив в 1215—30) відвоював в Латинської імперії Фессалоникі і оголосив себе імператором, зробивши Фессалоникі столицею. Після розгрому болгарами військ Феодора Ангела при Клокотніце (1230) Е. р. прийшло до занепаду. У 1252 Е. р. стало (тимчасово) васалом Нікейської імперії, а в 1337 було приєднано до відновленої (у 1261) Візантійської імперії і як держава перестала існувати (до 1340 робилися спроби відновлення самостійної держави).
