анодно-механічна обробка, спосіб обробки металів комбінованою електрохімічною і електроерозійною дією електричного струму на виріб в середовищі електроліту. Розроблений в СРСР в 1943 інженером Ст Н. Гусевим.
Оброблюваний виріб (анод) і електрод-інструмент (катод) включають, як правило, в ланцюг постійного струму низької напруги (до 30 в ). Електролітом служить водний розчин силікату натрію Na 2 Sio 3 (рідкого скла), інколи з додаванням солей інших кислот. Як матеріали для електродів-інструментів застосовують маловуглецеві стали (08 кп, 10, 20 і ін.). Під дією струму метал виробу розчиняється і на його поверхні утворюється пасивуюча плівка (див. Пасивування ). При збільшенні тиску інструменту на виріб плівка розривається і виникає електричний розряд. Його теплову дію викликає місцеве розплавлення металу. Шлам, що утворюється, викидається рухомим інструментом. Змінюючи електричний режим і тиск, можна отримати вироби з різною шорсткістю поверхні (до 9-го класу чистоти).
Робота по зніманню металу при А.-м. о. здійснюється електричним струмом в міжелектродному зазорі майже без силового навантаження на вузли анодно-механічного верстата в протилежність металоріжучим верстатам, в яких ці вузли сильно навантажені. Інтенсивність знімання металу практично не залежить від механічних властивостей оброблюваних металів і інструменту (твердості, в'язкості, міцності), тому А.-м. о. доцільно застосовувати для виробів з високолегованих сталей, твердих сплавів і тому подібне Високий техніко-економічний ефект А.-м. о. дає саме при обробці таких матеріалів: збільшується продуктивність, зменшуються кількість відходів і витрата енергії, різко знижуються витрати на інструмент. При доводочних роботах А.-м. о. дозволяє отримати високу якість поверхні.
