американо-панамські договори 1903, 1936 і 1955, кабальні договори, нав'язані США Панамі. За договором 1903, підписаному 18 листопада у Вашингтоні, Панама вимушена була передати у вічне користування США зону Панамської території шириною 16,1 км. для споруди і експлуатації міжокеанського каналу, а також надати їм право зводити там зміцнення, містити війська і здійснювати владу, «неначебто вони були сувереном» цій території. США отримали право повсякчас і на свій розсуд вводити і розміщувати свої війська в будь-якому районі Панами. Як компенсація США сплатили одноразово Панамі 10 млн. доларів в 1904, а з 1912 стали щорік платити по 250 тис. доларів. За договором 1936, підписаному 2 березня у Вашингтоні, відмінялися і передивлялися деякі положення договору 1903. Зокрема, орендна плата за територію Панамського каналу була збільшена до 430 тис. доларів в рік. США відмовилися від ряду принизливих для Панами статей договору 1903, наприклад від ст. 1-ої цього договору, ст. 7-ої, визнаючої за США право «підтримки порядку» в рр. Колон і Панама, і ін. Панамци отримали право торгівлі і деякі ін. права в зоні каналу. Але основні статті А.-п. д. 1903 залишилися в силі. Договір 1955, підписаний 25 січня в м. Панамі, передбачав втрату Сполученими Штатами монопольних прав на будівництво залізних і шосейних доріг па Панамському перешийку, повернення Панамі частини земель в зоні каналу, збільшення орендної плати за територію каналу до 1930 тис. доларів в рік. У червні 1967 між Панамою і США була досягнута домовленість про підписання трьох угод, покликаних замінити А.-п. д. 1903, 1936 і 1955. Але оскільки ці угоди не вирішують основного питання — передачі Панамського каналу під суверенітет Панами, проти них розвернувся широкий рух протесту; підписання і ратифікація угод були відкладені на невизначений час.
Публ.: The Department of state bulletin, v. 32, Wash., 1955, р. 238-41.
