Яшин (псевдонім; справжнє прізвище Попів) Олександр Якович [14(27) .3.1913, село Блудново, нині Никольського району Вологодської області, — 11.7.1968, Москва; похований в Блуднове], російський радянський письменник. Член КПРС з 1941. Закінчив Літературний інститут ним. М. Горького (1941). Друкувався з 1928. Участь у Великій Вітчизняній війні 1941—45 відбилося в збірках віршів («На Балтіке було», 1942, і ін.), в «Ленінградській поемі» (опублікована 1976). Вірші Я. 30—40-х рр. (збірки «Мешканка» півночі, 1938; «Земляки», 1946, і др.; поема «Алена Фоміна», 1949, Державна премія СРСР, 1950) поетизують, деколи декілька ідилічно, життя і праця колгоспного села. З середини 50-х рр. вмістом віршів Я. стає зростання особи ліричного героя, етична самокритика (збірка «Совість», 1961), мотиви любові, творчості, природи, смерті (збірки «Босоніж по землі», 1965; «День творіння», 1968). Услід за розповіддю «Важелі» (1956), критику, що піддався, за негативне зображення сільських комуністів, і повістю «Сирота» (1962) з образом «вічного утриманця» різних радянських установ Я. опублікував повість «Вологодське весілля» (1962) — історично змістовну картину побутового устрою сучасного села, цикли маленьких ліричних розповідей («Солодкий острів», опублікований 1969). Нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями.
Соч.: Ізбр. проїзв.(твір) [Предісл. До. Симонова], т. 1—2, М., 1972; Рогатий Пегас. Про поезію, М., 1976; Щоденники. 1941—45, М., 1977.
Літ.: Радов Р., За надрукованим рядком, «Журналіст», 1967 №6; Буртін Ю., «Можливо, це мої прощальні листи... », «Новий світ», 1969 № 10; Абрамов Ф., Олександр Яшин, поет і прозаїк, там же, 1973 № 4; Міхайлов Яскраво-червоний., Олександр Яшин, М., 1975; Яшина Н., Спогад про батька, Архангельськ, 1977.
