Яскраво-червоної і Білої троянди війна , тривала (1455—85) міжусобна війна феодальних клік, що набула форми боротьби за англійський престол між двома лініями королівської династії Плантагенетов : Ланкастерамі (у гербі — яскраво-червона троянда) і Йоркамі (у гербі — біла троянда). Війна почалася в умовах кризи крупного вотчинного господарства і падіння прибутковості вотчини крупних феодалів, що відсторонилися від участі в господарському житті; поразки англійців в Столітній війні (1337—1453), що позбавила феодальну знать доходів від грабежу Франції; придушення Кеда Джека воссстанія (1450), внаслідок чого були підірвані сили, що виступали проти феодальної анархії. Ланкастеров підтримували головним чином барони економічно відсталої Півночі і Уельсу, Йорков — частина крупних феодалів економічно розвиненішого південного Сходу, а також нове дворянство і багаті городяни, зацікавлені в безперешкодному розвитку ремесла і торгівлі, в ліквідації феодальної анархії і встановленні сильної королівської влади.
Початком війни вважається битва при Сент-Олбансе 22 травня 1455, в якій Річард, герцог Йоркський, такий, що використав загальну незадоволеність клікою ланкастерцев (що правила від імені недоумкуватого Генріха VI) і що добився свого призначення протектором (правителем) королівства, розбив прибічники Яскраво-червоної троянди. Усунений незабаром від влади, він висунув домагання на англійський престол і в 1459 відновив озброєну боротьбу. Після загибелі Річарда (30 грудня 1460) йоркистов очолив його син Едуард. Отримавши перемогу над ланкастерцамі у вирішальній битві при Тоутоне 29 березня 1461, він позбавив влади Генріха VI і був проголошений королем під ім'ям Едуарда IV. Проте прагнення Едуарда IV приборкати крупних феодалів привело до повстання колишніх його прибічників на чолі з Уорвіком (1470). Генріх VI був відновлений на престолі. У 1471 Едуард IV розбив військо Уорвіка і прибуле з Франції військо дружини Генріха VI Маргарити, що спиралася на підтримку французького короля Людовика XI. Повторно позбавлений влади, Генріх VI був убитий. Після смерті Едуарда IV (1483) престол перейшов до його малолітнього сина Едуарда V, але влада захопив дядько останнього, майбутній король Річард III, по наказу якого позбавлений влади в 1483 Едуард V і його брат були задушені в королівській в'язниці — Тауере. Стратами і конфіскаціями Річард III відновив проти себе обидва угрупування, що об'єдналися довкола Генріха Тюдора, далекого родича Ланкастеров. При Босворте (22 серпня 1485) Річард III потерпів поразку і був убитий. Ця битва завершила війну. Королем став Генріх VII Тюдор, засновник династії Тюдоров. Одружившись на дочці Едуарда IV Єлизаветі, спадкоємиці Йорков, він об'єднав в своєму гербі яскраво-червону і білу троянди.
Війна Яскраво-червоної і Білої троянди, що відрізнялася крайньою жорстокістю, з'явилася останнім вибухом феодальної анархії перед встановленням абсолютизму. Усобиці, гніт податків, розкрадання казни, свавілля крупних феодалів, розлад торгівлі сильно погіршили положення широких верств населення. У боротьбі загинули обидві династії. Значна частина феодальної аристократії була винищена, багаточисельні конфіскації земельних володінь підірвали її могутність. Нове дворянство, земельні володіння і соціальне значення якого виросли, і виникаюча буржуазія, потребуючи сильної влади для боротьби з народними рухами, підтримали нову династію, полегшивши тим самим встановлення абсолютизму Тюдоров.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва т. 22, с. 309; Ramsay J. Н., Lancaster and York, v. 1—2, Oxf., 1892; Chrimes S. B., Lancastrians, Yorkists and Henry VII, 2 ed., L. — N. Y., 1967: Lander J. R., The wars of the Roses,l., 1966.
