Ярославський театр ним. Ф. Р. Волкова, драматичний, перший російський загальнодоступний професійний театр.(театральний) Заснований в 1750 Ф. Г. Волковим (театр носить його ім'я з 1911). У 1751 в Ярославлі побудована театральна будівля на засоби місцевого населення. У 1752 основна частина трупи (на чолі з Волковим) була запрошена до Петербургу. У приміщенні театру виступали кріпосні трупи, приватні антрепризи, в яких грали прославлені діячі російської сцени. Після Жовтневої революції 1917 провідне місце в репертуарі зайняла радянська драматургія. У 20—30-і рр. поставлені: «Стенька Разін» Каменського, «Отрута» Луначарського, «Зірки» Верхарна, «Любов Ярова» Тренева (1926), «Цемент» по Гладкову (1927), «Бронепоїзд 14-69» Вс. Іванова (1928) і ін. З кінця 30-х рр. театр працює над сценічною Ленініаною — їм показані: «Ленін в Октябре» Каплера і Златогорової (1939), «Кремлівські куранти» Погодіна (1940), «Сім'я» Попова (1951), «Вічне джерело» Д. Зоріна (1956), «Третя патетична» Погодіна (1959), «Заколот на Волзі» Назарова (1967), «Посольський щоденник» Дангулова (1970), «Сніги» Чепуріна (1971) і ін. У 1966 театру привласнено звання академічного. Серед спектаклів 60—70-х гг.: «Федір Вовків» Півночі (1960, 1963), «Цар Юрій» Соловьева (1967), «Недоросток» Фонвізіна (1972), «Тартюф» Мольера (1973), «Третє покоління» Мірошніченко (1976) і ін. Значний вклад внесли: народний артист СРСР Р. А. Белов, народні артисти РРФСР А. Д. Чудінова, С. Д. Ромоданов. У трупі театру (1977): народний артист СРСР Ст С. Нельський, народний артист РРФСР С. До. Тіхонов, Ю. А. Караєв, Н. Ст Кузьмін, заслужених на артистів РРФСР Л. Я. Макарова, Ф. І. Раздьяконов, Т. Ст Канунникова, Н. І. Терентьева і ін. Головний режисер і художній керівник (з 1960) народний артист СРСР Ф. Е. Шишигин. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1950) і орденом Жовтневої Революції (1975).
Літ.: Любомудров М., Старий в Росії. Творча дорога Ярославського драматичного театру, М., 1964.
