Яри , глибокі крутоськлонниє розмиви, утворені тимчасовими водотокамі. Виникають на піднесених рівнинах або горбах, складених рихлими породами, що легко розмиваються, а також на схилах балок і лощин. Довжина до декількох км. , ширина і глибина — десятки м-коду . Найбільш поширені О. в Європейській частині СРСР в межах лісостепової і степової зон (на Среднерусськой, Пріволжськой, Волинською, Подільською і ін. возвишенностях), в Середній Азії (Фергана); за кордоном — в лесових областях Китаю, ряду районів США і тропічних країн. О. наносять велика шкода головним чином сільському господарству, розчленовувавши і знищуючи поля. Для запобігання яружній ерозія ефективні агротехнічні прийоми, які усувають або зменшують поверхневий стік і сприяють затриманню вологи на полях: грунтозахисні сівозміни, оранка і подальші обробки грунту впоперек схилів, переривисте борознування, щельованіє смугове розміщення з.-х.(сільськогосподарський) культур, створення впоперек схилів смуг-буферів з багатолітніх трав, зарівнювання промоїн і ін., а також посадку водовбирних лісових смуг по горизонталях земель схилів. На території з тими, що розвиваються О., окрім запобіжних засобів, застосовують гідротехнічні пристрої: водозатримуючі вали, вали-тераси, водовідвідні канави, запруди, бистротоки, перепади, підпірні стінки і т.п., і лесомеліоратівниє прийоми — посадку прибалкових і прібалочних лісових смуг, залісення і залуженіє схилів і дна О., завдяки яким припиняється розвиток мережі яру. Останнім часом проводиться також виполажіваніє ярів і подальше залуженіє.
Літ.: Докучаєв Ст Ст, Яри і їх значення, Соч., т. 1, М. — Л., 1949; Брауде І. Д., Закріплення і освоєння ярів, балок і крутих схилів, М., 1959; Козьменко А. С., Боротьба з ерозією грунтів на сільськогосподарських угіддях, М., 1963; Шикула Н. До., Боротьба з ерозією і землеробство на схилах, Донецьк, 1968.
