Ян (псевдонім; справжнє прізвище Янчевецкий) Василь Григорович [23.12.1874 (4.1.1875), Київ, — 5.8.1954, Звенігород, Московської області], російський радянський письменник. Народився в сім'ї вчителя. Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету (1897). Враження від дворічної подорожі по Росії лягли в основу книги «Записки пішохода» (1901). Під час російсько-японської і 1-ої світової воєн був військовим кореспондентом. У 20-х рр. опублікував переважно історичні і пригодницькі розповіді. Уміла побудова сюжету, конкретність описів і насиченість інформацією забезпечили популярність історичним повістям Я. «Корабель (1931) Фінікії», «Вогні на курганах» (1932, доп. видавництво 1959), «Молотобойці» (1933) і ін. Головне вигадування Я. — трилогія «Навала монголів» (романи: «Чингис-хан», 1939, Державна премія СРСР, 1942; «Батий», 1942; «До «останнього морю»», видавництво 1955).
Соч.: Загадка озера Каранор, М., 1961; Навала Батия. [Предісл. М. Янчевецкого], М., 1975.
Літ.: Розгін Л. Ст, Ян. Крітіко-біографіч. нарис, М., 1969; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 6, ч. 2, М., 1969.
