Янушкевічюс Зігмас Іполитович [р. 3(16) .10.1911, Тбілісі], радянський терапевт, академік АМН СССР(Академія медичних наук СРСР) (1967) і АН(Академія наук) Литовською РСР (1968). Член КПРС з 1951. У 1935 закінчив медичний факультет Каунаського університету. З 1953 директор (ректор) Каунаського медичного інституту і завідувач кафедрою госпітальної терапії там же. Основні праці по питаннях діагностики і лікування серцево-судинних захворювань, медичної кібернетики і організації науково-дослідної роботи. Державна премія СРСР (1969) за розробку нових методів діагностики і лікування хворих інфарктом міокарду. Депутат Верховної Ради Литовської РСР 4—9-го скликань. Нагороджений орденом Леніна і 4 іншими орденами.
Соч.: Praktine elektrokardiografija, Vilnius, 1962 (совм. з G. Vitenšeinas); Letinio širdics nepakankamuno qydymas, Kaunas, 1968 (совм. з A. Eviltis); у русявий.(російський) пер.(переведення) — Проблеми внутрішніх хвороб і технічний прогрес, Каунас, 1970.
