Якубовський Іван Гнатович [25.12.1911 (7.1.1912), село Зайцеве, нині Горецкого району Могильовської області, — 30.11.1976, Москва], радянський воєначальник, Маршал Радянського Союза (1967), двічі Герою Радянського Союза (10.1.1944 і 23.9.1944), Герою ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) (1970). Член КПРС з 1937. Народився в сім'ї білоруського селянина. У Радянській Армії з 1932. Закінчив Об'єднану Білоруську військову школу (1934) Ленінградські бронетанкові курси удосконалення комскладу (1935), Військову академію Генштабу (1948). Брав участь в радянсько-фінляндській війні 1939—40. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 командир танкового полку, заступник командира і командир танкової бригади (липень 1941 — червень 1944), з червня 1944 і до кінця війни заступник командира гвардійського танкового корпусу. Брав участь в Сталінградській і Курській битвах, в звільненні України, в Звислому Одері Ніжнесилезськой, Берлінській і Празькій операціях. Після війни на відповідальних командних посадах у військах, потім 1-й заступник Головнокомандуючого (липень 1957 — квітень 1960 і з серпня 1961 по квітень 1962) і Головнокомандуючий Групою радянських військ в Германії (квітень 1960 — серпень 1961 і квітень 1962 — січень 1965). З січня 1965 командувач військами Київського військового округу. З квітня 1967 1-й заступник міністра оборони СРСР, з липня 1967 одночасно і Головнокомандуючий Об'єднаними озброєними силами держав — учасників Варшавського договору. Депутат Верховної Ради СРСР 6—9-го скликань. Член ЦК КПРС з 1961. Нагороджений 4 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 2-ій мірі, орденами Вітчизняної війни 1-ої міри, Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в Озброєних Силах СРСР» 3-ої міри, Почесною зброєю, медалями, а також орденами і медалями іноземних держав. Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни.
