Ягич Ватрослав
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ягич Ватрослав

Ягич (Jagic) Ватрослав (Ігнатій Вікентьевіч) (6.7.1838, Вараждін, — 5.8.1923, Відень), філолог-славіст, член Петербурзької АН(Академія наук) (1880). За національністю хорват. Закінчив Віденський університет (1860). Професор Новоросійського (1872—74), Берлінського (1874—80), Петербурзького (1881—86) і Віденського (1886—1908) університетів. Основні роботи присвячені проблемам мовознавства, філології, текстології, палеографії, фольклоризму літературознавства, права, історії (в т.ч. історії слов'янознавства). Я. зіграв велику роль в джерелознавстві, підготувавши видання старослов'янських і південнослов'янських пам'ятників. Йому належать багато досліджень про давньослов'янську писемність, про мову старослов'янських текстів, по історії хорватської і російської мов, про таємні мови і т. п. Значна увага Я. приділяв південнослов'янському фольклору, старій хорватській літературі, історії російської літератури 18 ст Видавець 1-го міжнародного славістічеського журналу («Archiv fur slavische Philologic», 1875—1920), ініціатор створення і ред. «Енциклопедії слов'янської філології», один з організаторів Південнослов'янської академії. Зробив істотний вплив на розвиток славістики у всіх її областях, на об'єднання славістічеськой роботи в різних країнах, виховав декілька поколінь славістів. Член багатьох академій і наукових суспільств.

  Соч.: Міркування південнослов'янської і російської старизни про церковнославянськом мову, СП(Збори постанов) Би, 1896; Історія слов'янської філології, СП(Збори постанов) Би, 1910; Entstehungsgeschichte der Kirchenslavischen Sprache, Ст, 1913.

  Літ.: Пам'яті Ігнатія Вікентьевіча Ягича, «Ізв. відділення російської мови і словесності Російської АН(Академія наук)», 1924, т. 28; Zbornik u slavu Vatroslava Jagica, B., 1908.

  Ст Н. Сокир.