Юріївна Гнат (Ігнатій) Петрович [27.12. 1887 (8.1.1888), с. Федвар, нині с. Підлісове Александровського району Кіровоградської області, — 18.1.1966, Київ], український радянський актор, режисер, народний артист СРСР (1940). Член КПРС з 1938. Професійну сценічну діяльність почав в 1907. Працював в театрах України. Яскравий комедійний актор, Ю. розвивав кращі традиції українського сценічного мистецтва. Один із засновників (1920) і керівників (до 1954, в 1954—61 спільно с М. М. Крушельніцким) Нового театру у Вінниці, що став незабаром Театром ним. Франко (з 1923 в Харкові, з 1926 в Києві). Серед найбільших режисерських робіт: «97» Куліша (1924, грав роль Копистки), «Вій» Вишні по Гоголеві (1925), «Одруження Фігаро» Бомарше (1933, грав роль Фігаро), «Ой, не ходи Гріцю...» Старіцкого (1538), «Вкрадене щастя» Франка (1940, 1956), «Богдан Хмельницький» (1939), «Макар Дубрава» (1948), «Калиновий гай» (1950) Корнейчука, «Дума про Британку» Яновського (1957), «Весілля Свічки» Коцюби (1960). З 1938 викладав в Київському театральному інституті ним. Карпенко-Карого (з 1946 — професор). Депутат Верховної Ради УРСР (1—5-го скликань). Державна премія СРСР (1949, 1951). Нагороджений 3 орденами Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Жіття i сцена, Київ, 1965.
Літ.: Бобошко Ю., Гнат Петрович Юріївна, До., 1960.
