Юань Ши-кай (16.9.1859, в. Сянчен, провінція Хенань, — 6.6.1916, Пекін), китайський військовий і політичний діяч. У 1885—94 намісник в Кореї. У 2-ій половині 90-х рр. командир корпусу бейянськой (північною) армії. У 1898 прилучився до реформаторського руху Кан Ю-вея, але незабаром зрадив реформаторів. У 1899—1901 на посту губернатора провінції Шаньдун активно брав участь в придушенні Іхетуаньського повстання . У 1901—08 намісник столичної провінції Чжялі. У 1909 звільнений у відставку. Після початку Синьхайськой революції Ю. Ш.-к., призначений Цинамі прем'єр-міністром (2 листопада 1911), повів політику лавірування між революційним табором і монархією. Спираючись на бейянськую армію і підтримку імперіалістичних держав, а також використовуючи погоджувальні елементи в революційному таборі, після зречення від престолу Цинськой династії (12 лютого 1912) добився відмови Сунь Ят-сіно від поста тимчасового президента в свою користь. Подавивши в 1913 «другу революцію», Ю. Ш.-к. встановив в Китаї військову диктатуру. У травні 1915 уряд Ю. Ш.-к. прийняло кабальне для Китаю двадцять одна вимога Японії. У грудні 1915 Ю. Ш.-к. оголосив про своє рішення стати імператором, чим викликав в країні широкий антимонархічний рух. В розпал цього руху Ю. Ш.-к. раптово помер (є відомості, що він прийняв отруту).
Літ.: Ленін Ст І., Демократія і народництво в Китаї, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 21; його ж, Відстала Європа і передова Азія, там же, т. 23; Нова історія Китаю, М., 1972; Ch''en J., Juan Śhih-k''ai (1859—1916), L.,1961.
