1) один з типів ботрічеського суцвіття покритосеменних рослин (лат. corymbus), в якого нижні квітконіжки (простій Ш.) або гілки (складний, подвійний Ш.) довше верхніх, а квітки розташовуються в одній плоскості і зацвітають від периферії до центру. Щ. виник як різновид кисті. З Щ. часто змішують щитковидний плейохазій і щитковидну мітелку.
2) Один з основних органів зародка злаків (лат. scutellum), що виділяє при проростанні сім'я ферменти, які переводять в розчинний стан запасні речовини ендосперма, що йдуть на живлення зародка, що розвивається. Одні ботаніки рахують Щ. сім'ядолею, інші — видозміненою віссю зародка.
