Щербачев Дмитро Григорович [6(18) .2.1857 — 18.1.1932, Ніцца], російський воєначальник, генерал від інфантерії (1914). З дворян. Закінчив Михайлівське артилерійське училище (1876) і Академію Генштабу (1884). У 1901—06 командував полком, стрілецькою бригадою. У 1907—12 начальник Академії Генштабу. З 1912 командир 9-го армійського корпусу, який на початку 1-ої світової війни 1914—18 брав участь в битві Галіцийськой і зайняв Львів. У апреле— жовтні 1915 командувач 11-ої, в жовтні 1915 — квітні 1917 — 7-й арміями Південно-західного фронту. У квітні 1917 призначений помічник румунського короля по веденню військових операцій і головнокомандуючим російськими арміями на Румунському фронті. У грудні 1917 Румунського і Південно-західного фронтів були об'єднані в Український фронт під командуванням Щ., який зайняв контрреволюційну позицію і до січня 1918 підкорявся Українській директорії. У лютому 1918 уклав у Фокшанах перемир'я з Німеччиною, а в березні 1918 дав згоду на введення румунських військ до Бесарабії. Намагався сформувати 6 корпусів за національною ознакою (2 польських, 2 українських, російський і мусульманський) і використовувати їх в контрреволюційних цілях, але потерпів невдачу. У квітні 1918 створив в Парижі представництво Добровольчої армії, яке надало деяку допомогу в постачанні Антантою білогвардійців, але потерпіло невдачу у формуванні білогвардійських частин в Чехії і Сербії з росіян військовополонених і добровольців. Після закінчення Громадянської війни активної ролі не грав.
