Шухов Володимир Григорович [16(28). 8.1853, р. Грайворон, нині Білгородською обл., — 2.2.1939, Москва], радянський інженер і учений, почесний академік (1929; член-кореспондент 1928), Герой Труда (1932). Член ВЦИК (1927). Після закінчення МВТУ(Московське вище технічне училище імені Н. Е. Баумана) (1876) відряджався в США. У 1877—78 начальник креслярського бюро Варшавської ж. д.(залізниця) у Петербурзі, з 1878 головний інженер технічної будівельної контори в Москві. Після Жовтневої революції 1917 працював в будівельній конторі заводу «Парострой» (Москва), потім на самому заводі.
Основні праці по техніці нафтової промисловості, теплотехніці і будівельній справі. Автор або співавтор ряду патентів на промислові установки по переробці і використанню нафти. У 1891 запатентував промислову установку для перегонки нафти з розкладанням на фракції під дією високих температур і тиску; установка вперше передбачала здійснення крекінгу в рідкій фазі (Ш. визнаний винахідником крекінг-процесу). Ш. вперше в світі здійснив промислове факельне спалювання рідкого палива за допомогою винайденої їм розпилюючої форсунки (1880), що дозволила ефективно спалювати і мазут, що вважався раніше відходом виробництва. Розробив конструкцію топки з підігріванням повітря, що поступає до факела. Виробив розрахунки і керував будівництвом першого в Росії нафтопроводу (від Балаханських нафтових промислів ка Баку, 1878), декілька пізніше в Баку ж створив перший в світі мазутопровод з підігріванням. Під рук. Ш. спроектовано і побудовано перше в Росії металеве нафтоналивне судно. Ш. ввів в практику клепаниє резервуари для зберігання нафти. Рішення задачі про наївигоднейших розміри резервуарів, отримане Ш., широко застосовується в багатьох галузях промисловості.
Наукова і інженерна діяльність Ш. відноситься до самих різних областей техніки. Він створив водотрубні парові казани, що здобули світову популярність. Розробив конструкції легенів, економічних перекриттів: висячі сітчасті, перекриваючі площу в декілька тис. м-коду 2 , металеві арочні (перекриття платформ Київського вокзалу в Москві); сітчасті зведення і зведення двоякої кривизни з прольотами до 40 м. По проектах Ш. споруджено близько 200 башт оригінальної конструкції в нашій країні і за кордоном (в т.ч. Шаболовськая радіобашта в Москві). Під керівництвом Ш. спроектовано і побудовано близько 500 мостів (через Оку, Волгу, Єнісей і ін.), велике число споруд і конструкцій: зернові елеватори, доменні печі, плавучі ворота сухого дока, сцена МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького), що обертається, а і ін. За проектом Ш. і під його керівництвом здійснений підйом мінарета медресе Улугбека, що нахилився, в Самарканді. Ш. брав участь в розробці і виробництві декількох типів мін з мережами загороди, мінних детонаторів, платформ для важких знарядь. Премія ним. В. І. Леніна (1929).
Літ.: Лейбензон Л. С., Володимир Григорович Шухов, в кн.: Люди російської науки, М., 1965; Конфедератів І. Я., Ст Р. Шухов, М-код.—Л., 1950; Лопатто А. Е., Почесний академік Володимир Григорович Шухов — видатний російський інженер, М., 1951.
