Штос (Stoß) Фейт [по-польськи Стош або Ствош (Stosz, Stwosz) Витий] (ок. 1455, Хорб, Вюртемберг, — 1533, Нюрнберг), німецький скульптор, живописець і гравер, що ознаменував своєю творчістю перехід від середньовіччя до Відродження в німецькій і польській скульптурі. У 1477—96 працював переважно в Кракові. З проїзв.(твір) Ш., створених в Польщі (надгробок Петра з Бніна, камінь, ок. 1494, Кафедральний костел, Влоцлавек, і ін.) найважливішим є величний вівтар костелу Діви Марії в Кракові (дерево, 1477—89, див.(дивися) ілл. ), що поєднує круглу дерев'яну скульптуру (у центральній частині) з рельєфом (на стулках) і живописом (пейзажні фони в рельєфах). Святкова поліхромія пластики, багатство життєвих типів, драматична сила відчуттів, підкреслена напруженим ритмом складок одягу, ставлять краківський вівтар Ш. у ряд кращих пам'ятників європейської скульптури. У 1496 Ш. повернувся до Нюрнберга, де переважно і працював згодом. Його твори 1490 — 1520-х рр. (т.з. Мадонна з будинку Ш., близько 1499, Німецький національний музей, Нюрнберг; група «Благовіщення», 1517—18, в Лоренцкирхе в Нюрнберзі; вівтар собору в Бамберге, 1520—23; все — дерево) свідчать про поглиблення ренесансних тенденцій: м'якшим і плавнішим стає моделювання осіб, гра складок одягу і експресія жестів і поз гармонічнєє виявляють пластику форм (окрім цього, майстер все частіше відмовляється від поліхромії).
Літ.: Dettloff S., Wit Stosz, t. 1¾2, Wroclaw, 1961; Lutze E., Veit Stoss, 4 Aufl., Münch., 1968.
