Штернхейм (Sternheim) Карл (1.4. 1878, Лейпціг, — 3.11.1942, Брюссель), німецький письменник, критик. Син банкіра. У Мюнхені і Лейпцігу вивчав філософію, літературу, психологію. Ще до 1933 емігрував до Бельгії, останніми роками життю відійшов від літератури. У ранній творчості з неоромантичних позицій полемізував з естетикою натуралізму. Характерні межі внутрішнього розпаду, звиродніння буржуа і чванливої кайзерської аристократії розкриваються в циклі остросатірічеських гротескових п'єс Ш. «з героїчного життя буржуа»: «Панталони» (1911), «Шкатулка» (1912), «Бюргер Шиппель» (1913), «Сноб» (1914), «1913» (1915) і «Tabula Rasa» (1916). Різка типізація і деколи шокирующе виразну мову визначили формальну близькість п'єс Ш. до творів експресіонізму. Виступав також як новеліст і публіцист (сб. есе «Берлін, або Juste milieu», 1920). Йому належить ряд мистецтвознавчих і літературно-критичних робіт.
Соч.: Gesammelte Werke, Bd 1—6, В.— Weimar, 1963— 68; Gedichte. Frühe Dramen, В.— Weimar, 1968; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Вандербільт, в кн.: Західні збірки, кн. 1, М., 1923.
Літ.: Історія німецької літератури, т. 4, М., 1968; Полюдов Ст А., Спори про До. Штернгейме, «Уч. зап.(західний) Пермського університету», 1967 № 157; Wendler W., Carl Sternheim, Fr./M.— Bonn, 1966.
