Штеменко Сергій Матвєєвіч [7(20) .2. 1907, станиця Урюпінськая, нині р. Урюпінськ Волгоградської обл., — 23.4.1976, Москва], радянський воєначальник, генерал армії (1968). Член КПРС з 1930. Народився в селянській сім'ї. У Червоній Армії з 1926. Закінчив Севастопольську школу зенітної артилерії (1930), Військову академію механізації і моторизації РККА (1937) і Військову академію Генштабу (1940). З 1940 на відповідальних посадах в Генштабі Червоної Армії. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 з серпня 1941 заступник начальника напряму і начальник напряму Оперативного управління Генштабу (1941—43), з квітня 1943 1-й заступник і з травня 1943 начальник Оперативного управління Генштабу. За завданням Ставки Верховного Головнокомандування виїжджав для надання допомоги в організації і проведенні операцій на Закавказький фронт (1942), в Північну і Чорноморську групи військ (1943), Окрему Приморську армію (1943), на 1-ій і 2-й Прибалтійський, Західний, 4-й Український, 2-й Білоруський і 3-й Прибалтійський фронти (1944). Після війни заступник начальника, а з листопада 1948 по червень 1952 начальник Генштабу і заступник міністра Озброєних Сил СРСР. З червня 1952 на відповідальних посадах у військах. З липня 1962 начальник штабу — 1-й заступник головнокомандуючого Сухопутними військами, з квітня 1964 заступник начальника Генштабу Озброєних Сил СРСР, з серпня 1968 начальник штабу Об'єднаних Озброєних Сил держав — учасників Варшавського договору. У 1952—56 кандидат в члени ЦК КПРС. Нагороджений орденом Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-ій мірі, орденами Кутузова 1-ої міри, Суворова 2-ої міри, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, За службу Батьківщині в Озброєних Силах СРСР 3-ої міри, медалями і іноземними орденами. Автор книги «Генеральний штаб в роки війни» (ч. 1—2, 1968—73).
