Шошонськие мови, мови шошонов (в т.ч. команчів, юту, хопі і ін.), збірне назв.(назва) мов 4 підгруп юто-ацтекської сім'ї (див. Юто-ацтекські мови ), поширених на Ю.-З.(південний захід) США і на півострові Каліфорнію. До них відносяться: 1) нумійськие («Ш. я. плато»): банок (з діалектами снейк сівши.(північний) паюте, моно), шошонський мова (з діалектами команчським, госиуте, панамінт), мова Юти (з діалектами юж.(південний) паюте, чемеуеві, кавайісу); 2) мова тюбатулабаль; 3) такийськие («південнокаліфорнійські Ш. я.»): серрано, луїсеньо, купеньо, кауїлья і вимерлі габріеленьо і хуаненьо; 4) мова хопі. Представлення лінгвістів почала 20 ст про існування єдиної групи Ш. я. у складі юто-ацтекської сім'ї знехтувано сучасною наукою (в результаті досліджень амер.(американський) учених Би. Уорфа, С. Лемба і ін.).
Літ.: Voegelin Ch. F., Tübatulabal grammar, Berk., 1935 (University of California, Publications in American Archeology and Ethnology, v. 34); Voegelin Ch. F., Voegelin F. М., Hopi domains. A lexical approach to the problem of selection, Balt., 1957; Lamb S. М., The classification of the Uto-aztecan languages: а historical survey, «University of California Publications: in Linguistics», 1964, v. 34; Kroeber A. L., Grace G. W., The Sparkman grammar of Luiseno, Berk.— Los Ang., 1960.
