Шмаков Павло Васильович [р. 15(27) .12.1885, с. Сновіци Володимирською губ.(губернія)], радянський учений в області телебачення і електроніки, доктор технічних наук, професор (1937), заслуженого на діяча науки і техніки РРФСР (1948), Герою Соціалістичного Труда (1966). У 1912 закінчив Московський університет. Викладав в Московському інституті народного господарства ним. Плеханова (1921—30), МВТУ(Московське вище технічне училище імені Н. Е. Баумана) (1924—30), Московському енергетичному інституті (1930—32). У 1935—37 завідував лабораторією у Всесоюзному НДІ(науково-дослідний інститут) телебачення (Ленінград), в 1946—48 його директор. З 1937 завідувач кафедрою телебачення в Ленінградському електротехнічному інституті зв'язку. Має винаходи (в т.ч. передавальна телевізійна трубка з перенесенням зображення — суперіконоскоп, 1933, спільно з П. Ст Тімофєєвим ) . Основні праці в області факсимільного зв'язку, кольорового і стереоскопічного телебачення. Державна премія СРСР (1973). Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Принципи радіотелефонії, 2 видавництва, М.— Л., 1931; Основи кольорового і об'ємного телебачення, М., 1954; Телебачення, 3 видавництва, М., 1970 (совм. з ін.).
