Шлак (від йому.(німецький) Schlacke) металургійний, розплав (після твердіння — каменевидна або скловидна речовина), що зазвичай покриває поверхню рідкого металу при металургійних процесах — плавці сировини, обробці розплавлених проміжних продуктів і рафінуванні металів. Є сплавом оксидів змінного складу; головні компоненти Ш. — кислотний оксид Sio 2 і основні оксиди CAO, FEO, MGO, а також нейтральні Al 2 O 3 і (рідше) ZNO. Залежно від переважання тих або інших оксидів Ш. називають кислим або основним. Ш. грають важливу роль у физико-хімічних процесах металургійного виробництва: вони очищають метал від небажаних домішок, оберігають метал від шкідливої дії газового середовища печі (тобто від окислення і газонасичення). Ш. формується з порожньої породи руди (або рудних матеріалів), флюсів, золи палива, продуктів окислення оброблюваних матеріалів, футерування плавильних агрегатів. У сталеплавильному виробництві Ш. інколи готують в спец.(спеціальний) печі (т.з. синтетичні Ш.) і потім обробляють ними сталь в процесі випуску її з печі або конвертера в ківш. Заздалегідь підготовлений Ш. застосовується при електрошлаковій переплавці металів.
В чорній металургії Ш. є, як правило, побічною продукцією. Ш. — вторинна сировина для здобуття будує. матеріалів> (наприклад, шлакоситаллов ), вапняних і фосфорних добрив, а також оборотний продукт в металургії. З доменного Ш. виробляються: гранульований Ш., вживаний у виробництві цементу і шлакоблоків; пемза — легкий заповнювач бетонів; щебінь; литі вироби (див. Петрургия );шлакова вата . Із сталеплавильних Ш. виготовляють щебінь для дорожнього будівництва; крім того, вони використовуються в аглодоменном і вагранковому виробництвах з метою витягання тих, що містяться в них марганцю, заліза, окислу кальцію. Феросплавні Ш. переробляються на вапняну муку, щебінь і шлаковий пісок для будівництва, технологічний порошок для ливарного виробництва, частина їх йде на виплавку готових сплавів. Для виробництва феросплавів отримують і спеціальні Ш. шляхом комплексної переробки руд і чавунів. З пріроднолегированного чавуну доцільно методом окислення переводити в Ш. ванадій, марганець, ніобій і ін. метали, а потім використовувати цей Ш. для виробництва вказаних металів або їх сплавів.
В кольоровій металургії розрізняють Ш. передільні і відвальні. Передільні містять підвищені кількості коштовних металів; вони утворюються як побічний продукт в процесах здобуття або рафінування металів (наприклад, конвертерні шлаки нікелевого і мідного виробництв або анодні Ш. рафінування міді). Інколи передільний Ш. є одним з основних продуктів технологічної схеми, в якому концентрується витягуваний метал (наприклад, титанові або ванадієві Ш.). Вихід Ш. дуже великий (при переробці бідних руд до 100—120 т на 1 т металу, що витягує), тому навіть невеликий вміст кольорових металів в Ш. приводить до значних втрат. Для витягання металів з передільних Ш. їх направляють в зворот в один з головних процесів технологічні схеми або застосовують спеціальні процеси обробки: фьюмінгованіє, електроплавлення з добавкою відновника і сульфідізатора, флотацію і ін. У відвальних Ш. концентруються оксиди металів, що не підлягають витяганню в металургійній переділі, а також різні домішки і залишкові невеликі кількості коштовних металів, доїзвлеченіє яких при даному рівні технології економічно невигідно. Відвальні Ш. частково використовують для виробництва шлаковати і інших будівельних матеріалів. Повне і комплексне використання Ш. забезпечує безвідходну технологію і зменшує забруднення довкілля.
Літ.: Основи металургії, т. 1, ч. 2, М., 1961; Довгопол Ст І., Використання шлаків чорної металургії, М., 1969; Гудіма Н. Ст, Шейн Я. П., Короткий довідник по металургії кольорових металів, М., 1975.
