Шкадов Іван Миколайович [р. 19.4(2.5) .1913, дер.(село) Наумово, нині Спас-Деменського району Калузької обл.], радянський воєначальник, генерал армії (1975), Герою Радянського Союза (21.2.1978). Член КПРС з 1938. Народився в селянській сім'ї. У Червоній Армії з 1935. Закінчив Харківське бронетанкове училище (1938), курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ (1953) і Військову академію Генштабу (1959). У 1938 на посаді командира танкового взводу брав участь в боях в районі оз.(озеро) Хасан. У Велику Вітчизняну війну помічник начальника штабу танкового полку і командир танкового батальйону (1941—42), командир окремого танкового полку і окремої танкової бригади (1942—45). Брав участь в боях під Москвою, Сталінградом, в Яссько-кишинівській операції, звільненні Румунії, Болгарії і Югославії. Після війни на командних посадах у військах. З березня 1961 заступник командувача Прікарпатським військовим округом, потім очолював групу радянських військових фахівців в Республіці Куба (1964—67). З травня 1967 командувач Північною групою військ, з грудня 1968 1-й заступник начальника Військової академії Генштабу, з липня 1969 начальник Головного управління військово-учбових закладів Міністерства оборони. З серпня 1972 начальник Головного управління кадрів Міністерства оборони СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 9-го скликання. Нагороджений орденом Леніна, орденом Жовтневої Революції, 5 орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 3-ій мірі, 2 орденами Червоної Зірки і медалями, а також іноземними орденами і медалями.
