Шишигин Фірс Юхимович [р. 17(30). 8.1908, дер.(село) Борок-містечко Архангельської області], радянський режисер, народний артист СРСР (1964). Член КПРС з 1940. Закінчив Ленінградський технікум сценічних мистецтв (1929). У 1928—33 працював в Театрі класичних мініатюр, ТРАМе, в 1933—46 художній керівник Уссурійського, Спаського, Владивостоцького театрів, в 1946—47 головний режисер Ставропольського театру, в 1947—50 працював в Московському театрі драми і комедії, в 1950—56 головний режисер Волгоградського, в 1956—60 — Воронежського театрів. З 1960 художній керівник і головний режисер Ярославського театру ним. Ф. Р. Волкова. Ш. — майстер епічних, монументальних полотен. Головна сфера творчих пошуків режисера — героїко-романтічна драма і народна трагедія. Особлива увага приділяє детальній розробці масових сцен, класово-психологічній характеристиці героїв. До кращих постановок відносяться: «Розгром» по Фадєєву (1933), «Годинникар і курка» Коцюби (1935), «Парубок з нашого міста» Симонова (1942), «Старий» Горького (1946), «Совість» Чепуріна (1950), «На дні» Горького (1952), «Порт-Артур» Степанова і Попова (1954), «Вірінея» Сейфулліной і Правдухина (1957), «Олексій Кольцов» Кораблінової (1958), «Третя патетична» Погодіна (1959), «Діти сонця» Горького (1962), «Панфіловци» Назарова (1965), «Посольський щоденник» Дангулова (1970), «Сніги» Чепуріна (1971), «Солдатська вдова» Анкилова (1972). Державна премія СРСР (1951), Державна премія РРФСР (1971). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Кормушина Р., Неспокійний художник, «Театральне життя», 1958 № 10; Зубків Ю., Ось вони, вічно живі, там же, 1965 № 14; Ваняшова М., Долі народні, в її кн.: Майстра Волковськой сцени, Ярославль, 1975.
