Ширванзаде (псевдонім; справжнє прізвище Мовсисян) Олександр Мінасовіч [7(19) .4.1858, Шемаха, Азербайджан, — 7.8.1935, Кисловодськ, похований в Єревані], вірменський радянський письменник, народний письменник Вірменії і Азербайджану (1930). Народився в сім'ї ремісника. У 1873 закінчив російське училище повіту. До 1883 жив в Баку, змінив багато професій. З початку 80-х рр. Ш. виступав як публіцист з нарисами і статтями про експлуатацію робітників на бакинських промислах, що знайшло віддзеркалення також і по-перше художніх творах (розповіді «Пожежа на нафтових промислах», «Щоденник прикажчика», обидва — 1883). У 1883 переїхав в Тбілісі і зайнявся літературною діяльністю. У 1886—91 працював в щотижневій газеті «Ехо-камера» («Ардзаганк»), друкував там розповіді, нариси, повести.
В 1905—10 Ш. жив в Парижі, в 1910—19 — в Тбілісі, потім знову виїхав за кордон. Письменник вітав Жовтневу революцію 1917, захоплювався досягненнями Радянської Вірменії. У 1926 повернувся на батьківщину, став одним з творців вірменської радянської літератури. Виступав на 1-м-коді з'їзді радянських письменників.
З початку творчої діяльності Ш. звертається до життя різних шарів суспільства — торговців, ремісників, ділків, буржуазної інтелігенції, артистів. Змальовує світ патріархальної провінції (роман «Честь», 1885; повість «Злий дух», 1894, отд.(окремий) видавництво 1897), письменник показує проникнення в це середовище буржуазних вдач, психологічно правдиво розкриває драматичні долі окремих людей. У романі «Хаос» (1898), найбільш значному творі, Ш. описує життя промислового міста — хаос капіталістичного світу. Боротьба суспільних класів і станів, експлуатація робітників, розкладання буржуазної сім'ї, в якій над всіма відчуттями панує жадання грошей, — такі основні соціальні проблеми, на яких будується сюжет. Жертвами гендлярських, нелюдяних стосунків стають закоханий в мистецтво талановитий музикант (повість «Артист», 1903), чиста і безпосередня дівчина, дочка одного з «героїв наживи» (драма «Із-за честі», 1905).
Проза і драматургія Ш. внесли новаторські межі до вірменської літератури. Поглиблений психологізм, патетична пристрасність інтонації, влучність сатиричного викриття носіїв соціальних пороків зумовили довгу життя його творів. У Радянській Вірменії Ш. опублікував багато статей, розповідей і нарисів, а також політичну комедію «Кум Моргана» (1926), що їдко висміює надії «колишніх людей» на повернення в Росії старих порядків. Автор сценарію про нафтопромисли «Останній фонтан» (1934), мемуарів «В горнилі життя». Його твори переведені на багато мов світу.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Ізбр. соч.(вигадування), т. 1—2, Тіфліс, 1936—38; Ізбр., M., 1949; Ізбр., М., 1952; Ізбр. соч.(вигадування), т. 1—3, М., 1957, Хаос, Ep., 1975.
Літ.: Тамразян Р. С., Драматургія Ширванзаде, Ер., 1956; його ж, Яскраво-червоний. Ширванзаде. Крітіко-бібліографіч. нарис, Ер., 1958; його ж, Ширванзаде, М., 1967.
