Шинакани (букв. — селяни, селяни), назва основного населення трудящого раннесредневекової Вірменії, спочатку юридично вільного. У вірменських джерелах 4—5 вв.(століття) Ш. протиставили азатам як привілейованому стану. Штраф за порушення церковних правил для Ш. був нижче, ніж для азатов, але, на відміну від останніх, вони піддавалися тілесним покаранням. Старійшини Ш. мали право бути присутнім на загальнодержавних станових соборах Вірменії. Ш. платили царський податок. В процесі розвитку феод.(феодальний) стосунків основна частина Ш. попала під гніт нахараров . Термін «Ш.» поряд з терміном «рамік» став назвою залежних селян, що стояли на різних рівнях феод.(феодальний) залежності.
Літ.: Новоселів А. П., Пашуто Ст Т., Черепнін Л. Ст, Дороги розвитку феодалізму (Закавказзя Середня Азія, Русь, Прибалтика), М., 1972; Арутюнян Би. М., Соціально-економічне положення селян у Вірменії XII ст по Судебникові Мхитара Гоша, «Питання історії», 1952 № 8.
