Шимон (Simon) Іштван (16.9.1926, Бажі, медье Веспрем, — 7.7.1975, Будапешт), угорський поет. Закінчив філологічний факультет Будапештського університету (1952). У 1964—74 редактор журналу «Кортарш» («Kortárs»), з 1974 секретар Союзу угорських письменників. Вже для ранніх його віршів (сб. «Зріючі дні», 1953, премія ним. А. Йожефа, 1954) характерний гармонійно цілісне сприйняття світу. Громадянськість в ліричних збірках Ш. поєднується з прагненням до філософського осмислення життя: «Ні, не досить» (1955, премія ним. Л. Кошута, 1955), «Лютнева веселка» (1959), «Виноград і каштани» (1966, премія ним. А. Йожефа, 1967), «У вічному крузі» (1973), «Дивовижний тягар» (1976). Автор багатьох нарисів, монографії «Угорська література» (1973), збірки статей «В кабінеті письменника» (1976).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Вірші, М., 1961; [Вірші], у збірці: Сучасна угорська поезія, М., 1973.
Літ.: Россиянов О. До., Три поети, «Іноземна література», 1968 № 3; Лакшин Ст, Будинок Іштвана Шимона, «Іноземна література», 1976 № 8.
