Шимановський (Szymanowski) Кароль (6.10.1882, Тімошовка, на Україні, — 29.3.1937, Лозанна), польський композитор, піаніст, педагог, музичний критик, музично-суспільний діяч. Вчився в школі свого дядька Г. В. Нейгауза (до 1900) в Елізаветграде (нині Кіровоград). У 1901—05 брав уроки у М. Завірського (теорія музики) і З. Носьковського (композиція) у Варшаві. У 1905 став членом «Видавничого товариства молодих польських композиторів» що отримав незабаром назв.(назва) «Молодої Польщі в музиці». Творчість Ш. умовно ділять на періоди, які приблизно збігаються з 1-ою світовою війною 1914—18 і становленням польської держави. На формування творчого стилю Ш. разом з дією польською і російською музичних культур (Ф. Шопен, А. До. Лядов, А. Н. Ськрябін) зробило вплив знайомство (у різні періоди творчості) з музикою Р. Вагнера, Р. Штрауса, До. Дебюссі, Р. Малера, І. Ф. Стравінського і східною культурою (під час поїздок до Алжіру і Тунісу, 1914). У 1900—10-і рр. Ш. концертував за кордоном, виконуючи в авторських концертах свої фортепіанні п'єси; багато хто з них здобув популярність, у тому числі 3 поеми для фортепіано «Метопи» (1905) і 2-я соната (виконувалися також Р. Р. Нейгаузом). Серед інших вигадувань 1-го, найбільш тривалого і стилістично різнорідного періоду творчості, — Концертна увертюра для оркестру (1905, 2-я ред. 1912), 2-я симфонія (1910), ряд п'єс для скрипки з фортепіано, пісні на слова давньосхідних, німецьких і польських поетів. У 1911—14 Ш. жив у Відні, здійснював поїздки по Італії і Сіцілії. У «військовий» період Ш. знаходився головним чином в Тімошовке, виїжджаючи для виступів до Києва, Москви, Петрограду. У творчості цих років позначається інтерес Ш. до східної поезії і філософії. Використовуючи колористичні знахідки французьких імпресіоністів, Ш. створив власний стиль, що поєднує звукову барвистість і багатство оркестровки з близькій музиці Ськрябіна емоційною екстатічностью (3-я симфонія «Гімн про ніч» для голосу, хору і оркестру на слова середньовічного персидського поета Румі, 1916; «Міфи», 1915, і «Маски», 1916, для скрипки з фортепіано; 3-я соната для фортепіано, 1916—17; 1-й концерт для скрипки з оркестром, 1916; 1-й струнний квартет, 1917; опера «Король Рогер», 1918—24, пост.(постанов) 1926, Варшава, і ін.). У 1917—18 брав участь в концертах для робітників і солдатів у Елізаветграде. В кінці 1919 Ш. оселився у Варшаві, написав ряд статей про естетичну роль мистецтва і музичної критики, про Шопене, Ськрябіне, Стравінському, М. Равеле і інших композиторах. У 1920—21 Ш. гастролював із скрипалем П. Коханьським в США (в т.ч. у Флоріді) і на Кубі. З 1922 жив довго (періодично) в Закопане, вивчав місцевий музичний фольклор (р-н Подгалья). Для останнього (фольклорного) періоду творчості (1920—37) характерна опора на національний переважно гуральський, фольклор — вокально-хореографічна поема «Отамани» («Харнаси», заснована на гуральськом музичному матеріалі, 1923—31, пост.(постанов) 1934, Прага; 20 мазурок, 1924—26) і ін. У 1927—29 і 1930—33. Ш. займався педагогічною діяльністю (був ректором Варшавської консерваторії), де проводив реформу музичної освіти. У 1933—36 гастролював в Скандинавії і інших європейських країнах, виступав в Москві і Ленінграді. У 1928—30 (з перервами) і в 1936—37 знаходився на лікуванні в Австрії і Швейцарії. У останніх проїзв.(твір) Ш. помітна тенденція до більшої мелодійної і гармонійної ясності, простоти фактури, прозорості оркестровки і в той же час до ладогармонічеському своєрідності, яка створювалася завдяки поєднанню сучасних прийомів листа з перетворенням традицій народного національного музичного мистецтва («Stabat Mater», 1926; 2-й концерт для скрипки з оркестром, 1933; «Курпевськие пісні», 1929 і 1932; 4-я концертна симфонія, з фортепіано, 1932). Найбільший польський композитор 20 ст, Ш. заклав основи сучасної польської композиторської школи.
Соч.: Ізбр. статті і листи, М., 1963.
Літ.: Хоміньський Ю., Шимановський і Ськрябін, в кн.: Російсько-польські музичні зв'язки, під ред. І. Белзи, М., 1963, с. 375—433; Golachowski S., Karol Szymanowski, 2 wyd., Kr., 1956; Lobaczewska S., Karol Szymanowski, Kraków, [1950]; Chominski J. M., Studia nad twórczošci K. Szymanowskiego, [Kraków], 1969: Chylinska Т., Szymanowski, 3 wyd., Kraków, 1973.
