Шикин Іосиф Васильович [26.8(8.9). 1906, с. Личево, нині району Гаврілово-посадника Івановської обл., — 30.7.1973, Москва], радянський військовий, партійний діяч, генерал-полковник (1945). Член КПРС з 1927. Народився в селянській сім'ї, був робочим. Закінчив Комвуз ним. Н. К. Крупськой (1931), був секретарем райкому партії. З 1939 в Червоній Армії. Закінчив курси вищого політскладу (1939). З листопада 1939 начальник політвідділу Військово-електротехнічній академії, з серпня 1940 — заступник начальника Управління політпропаганди Ленінградського військового округу. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 — член Військової ради Північного фронту, начальник політуправління Ленінградського і Волховського фронтів. З липня 1942 заступник начальника Головного політичного управління Червоної Армії, з серпня 1945 — член Військової ради Головного командування радянськими військами на Далекому Сході. У 1946—49 начальник Головного політичного управління Озброєних Сил СРСР, в 1949—50 начальник Військово-політичної академії ним. В. І. Леніна. З березня 1950 в апараті ЦК КПРС, в 1961—62 посол СРСР в Албанії. З кінця 1962 1-й заступник голови Комітету партійно-державного контролю ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, потім Комітету народного контролю СРСР. З 1956 член Центральної ревізійної комісії КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції 2 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ої міри, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки і медалями.
